Документ взят из кэша поисковой машины. Адрес оригинального документа : http://hist.msu.ru/Labs/UkrBel/zrodla.doc Дата изменения: Tue Jun 23 18:16:25 2009 Дата индексирования: Mon Oct 1 22:55:10 2012 Кодировка: koi8-r

Документы Брестской унии
? 1
Берестя, року 1590, червня 24. Декларац?я чотирьох ?пископ?в
Ки?всько? митропол?? (Луцько-Острозького Кирила Терлецького, П?нсько-
Тур?вського Леонт?я Пелчицького, Льв?вського Гедеона Балабана та Холмського
Д?он?с?я Зб?руйського) про готовн?сть прийняти ун?ю з Римом.
Документ публ?кувався лише в польськомовн?й верс?? та в переклад?
рос?йською мовою (Х?Х ст.). Внасл?док в?дсутност? ?нформац?? про
м?сцезнаходження ориг?налу, в л?тератур? зустр?чалося неправильне датування
грамоти. В?днайдене джерело написане староукра?нською мовою чорним
чорнилом, пап?р с?рого кольору 32,5х21 см, поперечн? згини, пошкодження.
П?д текстом чотири печатки з? сл?дами червоного воску на зворот?, п?д ними
- п?дписи. Текст грамоти ч?ткий, п?дписи - удв?ч? бл?д?ш?. Як уважають
В.Ульяновський та Л.Тимошенко, текст був уписаний п?сля поставлення
п?дпис?в. Обставини та можлив?сть фальсиф?кац?? грамоти досл?джен?
Л.Тимошенком [Тимошенко Л. Справа про фальшування документ?в Берестейсько?
ун??: нов? джерельн? матер?али // Дрогобицький кра?знавчий зб?рник. -
Вип.IV. - Дрогобич, 2000.]
Ц?нн?сть джерела зводиться до того, що йдеться про перше публ?чне
оголошення згоди ?пископату русько? церкви на ун?ю з Римом за умови
збереження сх?дного обряду.

Воймя Божи( станис(,
М( (пископи ниж(й м(нован(( (соб(( (знаймуем( иж( водлуг( повинности
ншо( старатися нам( нал(жит( так( ( збав(нь( наш(, яко и ( люд(
хр(стиян(ский стадо (в(чок( хр(стов(х нам( (т Бга поручон(х аб(хмо до згод(
и (дности в(ли, про то з( дару бжи(го хот(чи м( (дного старшого паст(ра и
нам(стника правдивого П(тра стого на столици Р(мской будучого св(тейшого
Папу паст(р(м( нашим( в(знавати, и (го головою ншою м(ти, и (ному
под(легати и слухати зав(жд( зачим( в(лико( помнож(н( хвал( бжой в Ц(ркви
(го стой б(ти розум((т( и н( хот(чи дале на сумн(н(ях нших того поносити,
склонили (смо волю и ум(сл( нш( яко ся в(ш(й пом(нило, послуш(нство
св(т(йшому (тцу Пап( Р(м(скому (тдати, и Ц(ркви Бжи(, под( звирхност
блгослов(ни( (го ж( млсти св(т(йшому Пап( Рим(скому под(дати в(ймуючи толко
то соб(, аб( нам( (т св(тейшого Пап( Рим(ского, ц(р(монии, и вс( справ( то
(ст( служба божия и порядок ц(рковн(й ув(с( яко здавна Ц(рков( нша стая
Восточная д(ржит, иж б( н((тм(н(н( до скончания св(та в том( порядку
н(наруш(н( стояла а (т (го корол(в(ско( млти пна ншого млстивого волности
нам( привил(ями б(ло варовано, и арт(кул( котор(( (т нас( подан( будут(
утв(р(ж(но,
А м( за таков(м( уп(вн(н(м( и утв(рж(н(м( привил(ями (т свт(йшого Пап(,
и (т (го кр млсти пна ншого млстивого, прир(каем( и т(м( листом( нашим(
(бов(зу(м( с( и (б(цуем( под( звирхност( и блгослов(нство ст(йшого (тца
Пап( столиц( Римской подл(чи што (св(тчаючи Бгу в Тройц( (диному, тую м(сл(
и хути с(рца ншго, с(с( лист( с подписом( власн(х рук( нших и п(чати к н(му
приложивши дали (с(мо до рук( брату ншому старшому (го млсти (тцу Кирилу
Т(рл(цкому (ксар(ху и (пископу Луцкому и (строзскому,
Писан в Б(рести року ( 1? чм( мсц июня ?
Кирил Т(рл(цкий божю млстию (пископ Луцкий и (строзский власною рукою
(Печатка)
Л((нти Полчицки (пископ( Пински(й и Туровск(й рука власна (Печатка)
Г(д((н Болобан (пскп( Лвовский Галицкий и Кам(нца Подолского власною
рукою (Печатка)
Д((нис(й Збируйский (пскп( Холм(ский и Б(лский (Печатка)

[Центральный государственный исторический архив России. - Ф.823. - Оп.1. -
Д.155. - Л.2]

? 2
Любл?н, року 1593, червня 21. Пункти ун?? Ки?вського во?води князя
Костянтина Острозького
Пункти були дописан? князем до тексту його листа до Володимирського ?
Берестейського ?пископа ?пат?я Пот?я. Джерело в?доме за публ?кац??ю в
полем?чному твор? ун?ат?в "Антиризис", спрямованому проти прац?
православних "Апокризис" Христофора Ф?лалета (1599-1600 рр.). Ц?нн?сть
джерела, ориг?нальн?сть котрого не п?дляга? сумн?ву, поляга? в тому, що
К.Острозький писемно п?дтвердив свою схильн?сть до ун??, обстоюючи ?? в
принцип?, за умови погодження з ?ншими пом?сними православними церквами.

При которомъ лист( послалъ его милость панъ воевода и артыкули, своею
власною рукою написаные до то( едности, што бы въ ней варовати потреба
было; а то суть артыкулы тые:
Напервый, абыхмо при всихъ обрядахъ своихъ, яко церьковъ восточная
держитъ, въ цал( зостали.
2. Абы панове рымляне церквей нашихъ и наданья ихъ на свои костелы не
оборочали.
3. Абы за постановленьемъ згоды, если бы се напотомъ хто зъ нашихъ до
римского костела удати хот(лъ, не прыймовали, ани примушали, а звлаща,
при отдаванью малженьства яко то звыкли чинити.
4. Абы духовные наши въ таковомъ же пошанованью яко и ихъ были, а звлаща,
митрополитъ и владыкове въ рад( и на соймикахъ м(стце м(ли, хотя и не
вси.
5. Потреба бы и патр?арховъ обослать, жебы се до згоды склонили жебысьмы
единымъ серцемъ и едиными усты пана бога хвалили.
6. Потреба и до (царя) московского и до Волохъ послати, жебы се на одно зъ
нами згодили; а здало бы ми се наслушн(й до того ужити, до Москвы его
милостъ отца епископа володимерского а до Волохъ отца епископа
лъвовского.
7. Потреба тежъ поправы н(которыхъ р(чей въ церквахъ нашихъ, а звлаща около
вымысловъ людьскихъ.
8. О закладаньи школъ и наукъ вольныхъ а звлаща для цвиченья духовнымъ
пильно потреба, жебыхмо м(ли учоные презвитеры и казнод(и добрые, бо за
тымъ, ижъ наукъ н(тъ, великое груб?янство въ нашихъ духовныхъ умножилося.

[Documenta unionis berestensis eiusque auctorum (1590-1600). Edit. P.
Athanasius G. Welykyj OSBM. - Romae, 1970. - ? 8. - Р.20]

? 3
Новогрудок, року 1594, грудень. Пункти ун?? Ки?вського митрополита
Михайла Рагози
Опубл?коване ще в Х?Х ст., джерело ? автографом Михайла Рагози.
Вважа?ться, що його пункти ун?? були надан? Луцькому ?пископов? Кирилов?
Терлецькому, який у грудн? 1594 р. в?д'?хав до коронного гетьмана Яна
Замойського. М?сце складення дежерла ? точн?ша дата на документ? в?дсутн?.
Вважа?ться, що текст був написаний п?сля 2 грудня 1594 р. Джерело
збер?га?ться тепер в арх?в? Санкт-Петербурзького в?дд?лення ?нституту
?стор?? РАН (ф.52, кол. П.Доброхотова).
Злеценье отъ мене ар?епископа отцу епископу луцкому, до его милости
пана гетмана корунного:
Напродъ, для незгоды самихъ нашихъ старшихъ, ихъ милости патр?ярховъ,
хочу зъ иншими н(которыми епископами зверхность въ духовенств( его милости
свят(йшому пап( римскому признати, заховавши въцал( вс( справы и обряды
церкви нашое восточной.
А его милость пана гетмана просити, жебы насъ его королевская милость
варовати рачилъ привил?емъ своимъ господарьскимъ, абымъ я митрополитъ на
той столицы своей во вшелякой поваз( и учтивости до живота своего во впокою
жилъ.
М(стце, яко продкове наши въ рад( м(вали, абымъ я м(лъ, и вс(
свободы, яко ихъ милости духовные римск?е.
А естли бы вынесены были як?е листы на насъ отъ патр?арховъ
неблагословенные, абы жадно( моцы и м(стца не м(ли.
Чернцы тежъ зъ Кгрецыи абы большъ въ панств( его королевской милости
не бывали, и до земли непр?ятелско( московско( жебы пропущены не были.
Съ пильностью у его милости пана гетмана обваровать, ижбы перехожихъ и
пере(здчихъ зъ листами до насъ отъ патр?ярховъ не пущано: бо тыхъ шпекгами
розум(емъ, съ певныхъ причинъ.

Михайло арх?епископъ, рука власная.

[Documenta unionis berestensis eiusque auctorum (1590-1600). Edit. P.
Athanasius G. Welykyj OSBM. - Romae, 1970. - ? 18. - Р.36]




? 4

Торчин, року 1594, грудня 2. Декларац?я митрополита Михайла Рагози ?
?пископату русько? церкви про готовн?сть прийняти ун?ю з Римом.

Джерело в?доме з публ?кац?? Х?Х ст. в староукра?нському ?
латиномовному вар?антах. Верс?я староукра?нською мовою збер?га?ться в РГИА,
латинською ? староукра?нською - в Archivum Sekretum Vatikanum (Рим). М?сце
складення джерела в ориг?налах не вказане. Щодо п?дпис?в п?д документом, то
на петербурзькому ориг?нал? ?х т?льки два: ?пат?я Пот?я ? Кирила
Терлецького, решта ? на сучасному списку, у вигляд? дописки. Згадана
обставина завжди викликала сумн?ви досл?дник?в. За св?дченням А.Великого,
римський текст староукра?нською мовою ма?, кр?м п?дпис?в, п'ять печаток.
Тут же збер?гаються коп?? з польськомовного ? латиномовного ориг?нал?в,
зроблених Луцьким католицьким ?пископом Бернардом Мацейовським та ?пат??м
Пот??м.

В ?м'я свято? ? животворящо? та непод?льно? Тройц?: Отця ? Сина ? Святого
Духа.
Ми, нижченайменован?, що й п?дписали цю нашу заяву, пов?домля?мо, що
пильно призадумавшись над нашим покликанням ? урядом, який поляга? в тому,
аби йти самим ? вести нашу паству християнських людей, тобто овечок
Христових, нам доручених Христом, до ?дности ? згоди, як навчив нас
Спаситель ?сус Христос, запечатавши цю науку сво?ю кров'ю, ? це стосу?ться
передус?м наших злощасних час?в, коли м?ж людьми виникло чимало р?зних
?ресей, через як? багато в?дступило в?д правдиво? православно? в?ри ?
покидають наш закон, одвертаючись в?д Божо? Церкви ? правдивого почитання
Свято? Тройц?.
А це сталося не з якихось ?нших причин, лише через наше розходження з
Панами Римлянами, в?д яких ми в?дд?лен?, хоча ? людьми одного Господа ?
синами одн??? Матер? - свято? Католицько? Церкви. Внасл?док цього не можемо
соб? вза?мно помагати й оборонятися. ? хоча пост?йно молимо Бога про
?дн?сть у в?р?, однак ми н?коли поважно не турбувалися про те, щоб якимсь
чином постала м?ж нами ця ?дн?сть, а оглядались завжди на наших Старших
[патр?ярх?в] ? вич?кували, чи не почнуть вони колись журитись про цю
?дн?сть.
Правду кажучи, наша над?я, що колись це таки станеться за ?хньою
дбайлив?стю ? зусиллям, зменшу?ться з дня на день, ? то не з яко?сь ?ншо?
причини, а тому, що вони перебувають в невол? поган [турк?в], ? хоч би й
бажали. - не можуть н?чого зробити. Тож, за натхненням Святого Духа, бо лиш
Його це д?ло, а не людське, - ми роздумували з великим болем нашого серця,
ск?льки то перешкод мають люди до спас?ння без ц??? ?дности Божих Церков, у
як?й, - починаючи вже в?д Христа Спасителя нашого та святих його Апостол?в,
- наш? предки перебували та визнавали ?диним найвищим Пастирем та
Псрвопрестольником у Церкв? Бож?й тут на земл? не когось ?ншого, а
Свят?шого Папу Римського (як про це ясно св?дчать Собори й Канони), ? йому
були послушними у всьому. ? як довго цс було д?йсн?стю, завжди в Церкв?
Бож?й був лад ? зростало богопочи-тання. А насл?док цього був такий, що
?ретикам нелегко вдавалось поширювати сво? фальшив? науки. В?дколи ж
з'явилося багато наставник?в, що соб? присво?ли цю владу й ма?стат, то
тепер ясно бачимо ск?льки незгод ? схизм зазнала Божа Церква через
численних наставник?в. У цьому ж причина, що так зм?цнилися ?ретики.
Тож не бажаючи, щоб наше сумл?ння угиналося п?д таким тягарем, якщо
спас?ння багатьох людських душ через ц? розходження у в?р? буде в небезпец?
(хоч наш? попередники про це вже роздумували ? старалися це зробити), - ми,
бачучи занедбаним цей задум, за Божою допомогою, постановили його
продовжити та спонукати й укр?пити себе цим нашим вза?мним зобов'язанням,
щоб як ? колись, ?диними устами й ?диним серцем славити й прославляти
честидостойне та славне ?м'я Отця ? Сина ? Святого Духа сп?льно з нашими
любими Панами Римлянами, перебуваючи п?д ?диним Пастирем Божо? Церкви,
якому належить завжди верховенство.
Отож об?ця?мо соб? вза?мно перед Богом, ск?льки матимемо сил, щирим ?
чистим серцем та з необх?дною ? належною в ц?й справ? дбайлив?стю
старатися, вс? разом ? кожний зокрема, вживаючи в?дпов?дних засоб?в, - бути
для наших духовних брат?в та простого люду побудниками по?днання та згоди
?, з Божою допомогою, його зд?йснити.
А щоб мати б?льшу заохоту довершити це д?ло, та прикластися до нього з
б?льшою ретельн?стю ? пильн?стю, ми написали цю грамоту, якою засв?дчу?мо
наше найщир?ше й готове бажання [приступити] до по?днання ? згоди з
Римською Церквою. ? всемогутн?й Бог, Податель усього добра ? Творець, нехай
приведе нас до згоди ? буде покровителем ц??? свято? справи, Якому в?дда?мо
так наш? серця, як ? нашу волю ? на доказ цього п?дпису?мо цей лист власною
рукою.
Одначе за умови, що будуть збережен? у ц?лост? та непорушними вс? наш?
церемон?? й обряди у богослуж?ннях ? в Святих Тайнах, зг?дно з? звичаями
Сх?дно? Церкви, поправивши лише т? справи, що стояли б на перешкод?
?дностн, щоб усе в?дбувалося за старим звича?м, як було колись, коли ми
перебували в ?дност?.

Дано року Божого 1594, дня 2 грудня.

На цьому м?сц? знаходяться печатки.

Миха?л (Рагоза), митрополит Ки?вський, Галицький ? вс??? Рус?,
рукою власною.
?пат?й (Пот?й), з Божо? милостн Прототрон?й,
?пископ Володимирський ? Берестейський, власною рукою,
Кирило Терлецькип, Екзарх Ки?всько? митропол??, ?пископ Луцький ?
Острозький, власною рукого.
Григор?й [?ванович], ном?новавий Архи?пископ, Владика Полоцький ?
В?тебський, класною рукою.
Д?онис?й Зб?руйський, ?пископ Холмський ? Белзький, власною рукою.
Леонт?й Пелчицький, ?пископ П?нський ? Тур?вський, пласкою рукою.
Йона Гоголь, Архимандрит Кобринський, церкви св. Спаса, власною рукою.
Той же Йона, ?менований ?пископ П?нський ? Тур?вський; власною рукою
п?дписав я цю угоду брат?в мо?х.

[Основн? документи Берестейсько? ун?? // Науков? зошити /Монастир Монах?в
Студ?йського Уставу. - ? 2. - Льв?в: Видавничий в?дд?л "Св?чадо", 1996. -
С.50-53.]
? 5
Року 1595, червня 1. Артикули / умови Берестейсько? ун??.
Головний документ Берестейсько? ун?? - 33 артикули, - що найповн?ше
викладають програму ?пископату русько? церкви, в?дом? з публ?кац?й на
Заход? початку XVII ст. Вважа?ться, що документ п?дписаний на собор? в
Берест?, хоча в текст? вказ?вка на це в?дсутня.
Ориг?нал тексту артикул?в збер?га?ться у Ватиканському арх?в?, у
латино- ? польськомовному вар?антах. Документ ма? 5 п?дпис?в ? 8 печаток
(дв? печатки без п?дпис?в належать Гедеонов? Балабану ? Д?он?с?ю
Збируйському, третя не в?дчиту?ться). Вважа?ться, що п?дписи ? печатки були
з?бран? в р?зний час, напевно, на середину травня 1595 р. П?дпис Михайла
Рагози, в?рог?дно, був поставлений 1 червня 1595 р.
Артикули були розд?лен? ?пат??м Пот??м ? Кирилом Терлецьким,
найв?рог?дн?шими ?х авторами, на дв? частини, як? адресувалися, в?дпов?дно,
пап? римському ? польському королю. У Ватиканському арх?в? збер?га?ться
злита редакц?я артикул?в. М?ж польськомовною ? латиномовною верс?ями
?снують невелик? ? несутт?в? редакц?йн? в?дм?нност?.
В?дсутн?сть докладно? ?нформац?? про обставини ? м?сце складення
артикул?в, а також характер п?дпис?в зумовлюють певн? джерелознавч? сумн?ви-
запитання. Проте документ вважа?ться автентичним. Що стосу?ться собору, на
якому ?х було укладено, то джерельних сл?д?в про нього дос? не в?днайдено.

Артикули, на як? потребу?мо Гарант?? в?д Пан?в Римлян перше, н?ж
приступимо до ?дности з Римською Церквою.

З уваги на те, що м?ж людьми Римсько? Церкви ? грецько? в?ри

?сну? сп?р про походження Святого Духа, що ?днанню дуже пере

шкоджа?, а воно, правдопод?бно, походить з того, що розум?ти себе

вза?мно не хочемо, тож вимага?мо: щоб нас не примушувано до ?н

шого в?ровизнання, але щоб ми на тому залишилися, що передане

нам у ?вангел?? та в писаннях святих Отц?в грецько? рел?г??, а саме, що

Дух Святий не з двох начал або подв?йного походження, а з одного

начала, немов ?з джерела, в?д Отця через Сина походить.
Щоб богопочитання ? вс? молитви - ранн?, веч?рн? й н?чн? - нам у

ц?лост? залишилися, зг?дно з? стародавн?м звича?м Сх?дно? Церкви, а

саме три свят? Л?тург??: Васил?я, Золотоустого й Еп?фан?я, яка бува? у
Великий п?ст з напередосвяченими Дарами, а також ус? ?нш? церемон?? та
обряди нашо? Церкви, що ними ми дос? користувалися, оск?льки ? в Рим?, п?д
послухом Найвищого Архи?рея, також це збер?га?ться; ? щоб це все ми правили
нашою мовою.
Щоб Найсвят?ш? Тайни Т?ла й Крови Господа нашого ?суса

Христа, нам були нав?чно збережен?, ц?лковито й непорушно, п?д

двома видами - хл?ба й вина, як ми ?х дотепер уживали.
Щоб тайна святого Хрещення й форма його, повнотою була запевнена, без
жодних додатк?в - так, як ми дос? вживали.
Про Чистилище не входимо в жодн? спори, але бажа?мо прийняти повчання
свято? Церкви.
Новий календар, якщо не можливо вживати старого, ми приймемо п?д умовою,
що час ? спос?б святкування Пасхи та наших свят будуть нам ц?лковито й
незм?нно збережен? так, як ? за ?дност? бувало. Ма?мо бо деяк? сво?
особлив? свята, що ?х не ма? Римська Церква, а саме: на день 6 с?чня, коли
святку?мо охрещення Христа Господа та перше об'явл?ння Бога ?диного в
Тройц?, що в нас зветься Богоявл?нням; в цей день ма?мо врочистий обряд
освячення води.
Щоб нас не змушувано до процес?й на свято Божого Т?ла, тобто,

щоб не зобов'язувано нас проводити процес?? з Найсвят?шими Тайнами, бо
ма?мо ?нший спос?б почитання Святих Тайн.
Також, щоб нас не примушувано посвячувати вогонь перед святом Пасхи, як
також вживати калатал зам?сть дзвон?в та ?нших обряд?в, що ми ?х дотепер не
мали. Б?льше того, щоб ми радше залишалися без зм?н у всьому, в?дпов?дно до
обряд?в ? звича?в нашо? Церкви.
Подружжя священик?в нехай залишаються незм?нними, за винятком дво?женц?в.
Досто?нства Митрополита, ?пископ?в та ?нших духовних сан?в

нашого обряду, щоб не давали людям ?ншо? нац?? чи рел?г??, - кр?м

русько? ? грецько?. Тому, що в наших канонах зазначено, що так? особи як
Митрополит ? ?пископи мають спершу бути обиран? духовенством з-пом?ж г?дних
людей, то просимо його Корол?вську мил?сть, щоб ми мали свободу ?х обирати,
збер?гаючи за його Корол?вською мил?стю право цього надання, кому забажа?.
Однак проха?мо, щоб по смерт? кого-небудь з цих достойник?в ми обирали
чотирьох кандидат?в, одному з яких, хто вважатиметься достойним, його
Корол?вська мил?сть дасть цю г?дн?сть, а все це передус?м з т??? причини,
щоб на ц? становища визначати людей вчених ? г?дних. Його ж корол?вська
мил?сть ? ?ншого обряду ? тому не може добре знати, хто саме ? до того
г?дний; отож ? траплялися деколи так? неуки, що ?нод? ледве вм?ли читати. А
якщо цю г?дн?сть давали б св?тськ?й особ?, то вона мусить прийняти свячення
упродовж трьох м?сяц?в п?д загрозою втрати цього становища, а то - зг?дно з
постановою Гродненського сейму й артикул?в св?тло? пам'ят? короля Жигмонта
Августа, як? п?дтвердив ? тепер?шн?й св?тлий король. Бо й тепер
трапля?ться, що в?д багатьох л?т духовну владу тримають, а в духовний сан
не висвячуються, вимовляючись якимись корол?вськими дозволами. Проха?мо,
щоб на майбутн? такого не було.
11. По грамоту на свячення ?пископ?в нашого обряду нехай не

посилають до Риму, але коли його Корол?вська мил?сть наймену?

?пископа, то Архи?пископ-Митрополит повинен за старим звича?м

кожного з них висвятити. А сам Митрополит, що вступа? на митрополичу
г?дн?сть, буде зобов'язаний посилати по таку грамоту свячення до Найвищого
Архи?рея, а п?сля принесення тако? грамоти свячення з Риму, найменше двох
владик нашого обряду висвятять його. А якщо б трапилося, що когось з
?пископ?в оберуть на Митрополита, то в?н не буде висилати по грамоту
висвяти, бо вже ран?ше був висвячений на ?пископа, а т?льки може скласти
свою п?длегл?сть Найвищому Архи?ре?в? перед преподобним Архи?пископом
?незненським, ? то не як перед Архи?пископом, а як перед Примасом.
12. Щоб ми мали б?льшу повагу, а наш? в?рн? овечки щоб тим б?льше нас
шанували й слухали, то просимо допустити нашого Митрополита ? ?пископ?в
нашого обряду до сенату його Корол?всько? милости, а це з багатьох ?
слушних причин: бо ж ми ма?мо той сам уряд ? г?дн?сть, що й ?пископи
Римсько? Церкви. А дал?, коли хтось ?з нас буде складати сенаторську
присягу, повинен под?бну присягу скласти ? на послух Найвищому Архи?ре?в?,
щоб у майбутньому не трапився такий розлад, який стався був по смерт?
Ки?вського митрополита ?сидора. А це тому, що владики нашого обряду не були
зобов'язан? жодною присягою, а до того й мешкаючи далеко, легко в?дступали
в?д ?дности, яко? досягнено на Флорент?йському собор?. Якщо ж кожний буде
зобов'язаний сенаторською присягою, то важко буде йому зат?вати щось для
роз'?днання. Листи на скликання загального державного сейму ? земських
сеймик?в нехай ? нам надсилають.
Якщо б колись, з Божо? вол?, ? решта брат?? народу нашого ?

Церкви Грецько? приступили до т??? ж свято? ?дности, то щоб нам того не
закидали як прогр?х, що ми ?х випередили в ц?й згод?. Бо ж ми це зробили з?
слушних причин - для добра ? миру християнсько? держави ? для уникнення
подальших незгод.
Щоб н?хто з Грец?? не чинив якихось заворушень чи привозив

листовн? клятви, то просимо не допускати таких у волод?ння його

Корол?всько? милости - нав?ть п?д загрозою окремих кар, якщо б

хтось на таке поважився, - щоб таким способом не п?дривати ц???

?дности якимись зам?шаннями м?ж людьми, бо ще чимало ? таких,

як? противляться ц?й справ? ? зв?дси могла б зв?ятися м?ж громадянами
нищ?вна громадянська в?йна. А передус?м про те треба пильно дбати, щоб
архимандрити, ?гумени, пресв?тери й ?нше духовенство нашого обряду не могли
виконувати духовних чин ностей, якщо б випов?ли нам послушенство, а також,
щоб ?пископи ? ченц?, як? при?жджають з Грец??, не см?ли виконувати
духовних служ?нь у наших ?парх?ях. ?накше це наше з'?динення не мало б
жодного значення.
Якщо на майбутн? люди нашого обряду, погордивши сво?м

обрядом ? церемон?ями, забажали б прийняти римськ? обряди й церемон??, то
нехай ?х не приймають, бо вс? ми вже будемо перебувати в

одн?й Церкв? ? п?д проводом одного Пастиря.
Нехай будуть дозволен? подружжя м?ж людьми грецького ?

римського обряд?в, але подруги хай не примушують одне одного

приймати обряд друго? сторони, бо вони в?рн? т??? само? Церкви.
Тому, що ми позбавлен? пос?дання багатьох церковних ма?тк?в,

що ?х не знати яким правом забрано в?д наших попередник?в, бо вони

могли заставляти ц? добра т?льки на час власного життя, проха?мо, щоб

ц? ма?тки були повернен? нашим церквам; бо ми притиснен? такою

нуждою й убожеством, що не лише не можемо подбати про потреби

наших церков, але й сам? не ма?мо з чого жити. Отож, якщо хтось

законно пос?да? право доживоття на церковних ма?тках, то щоб в?н був

зобов'язаний платити якусь оренду, а по його смерт? щоб ц? ма?тки

повернулися до церков ? щоб под?бним чином не давати ?х н?кому без

згоди ?пископа ? його крилосу. Ма?тки ж, що ?х тепер Церква пос?да?,

? як? вписан? в ?вангел?ю, хоч би на них ? не було прив?ле?в, але як? ?

давньою ?? власн?стю, - щоб такими й залишалися, та щоб Церква

могла соб? повернути нав?ть т?, як? вже давно були в?д?бран?.
П?сля смерти Митрополита ? ?пископ?в, щоб ан? старости, ан? державн?
скарбники не встрявали у справи церковних ма?тк?в, але, за звичаями
Римсько? Церкви, щоб до часу вибор?в нового Владики церковним

ма?тком зав?дував крилос. А в приватних ма?тках ? добрах померлого

?пископа, щоб його р?дн? не зазнавали кривди ? жодного насилля, але

щоб усе тут д?ялося, як у Римськ?й Церкв?. ? хоча на це вже ма?мо прив?лей,
просимо нам ще його потвердити й державною конституц??ю.
Архимандрити, ?гумени, ченц? та ?хн? монастир?, за давн?м звича?м, хай
перебувають п?д послухом ?пископ?в сво?? ?парх??, бо в нас ? т?льки один
чернечий устав, якого також дотримуються вс? ?пископи, а так званих
пров?нц?ял?в не ма?мо.
У державних трибуналах поруч з духовними Римсько? Церкви, щоб ми могли
мати дв? духовн? особи нашого обряду, як? в?дстоюватимуть права ? вольност?
наших церков.
Архимандрити, ?гумени, священики, архидиякони та ?нш? духовники нашого
обряду аби вт?шалися такими самими почестями ? пошаною, як ? особи
римського обряду та нехай користуються вольностями ? прив?леями, що ?х
колись визнав за ними король Володислав. Нехай не будуть примушуван?
платити податк?в з? сво?? особи та церковних ма?тк?в, як це дос? неслушно
робилося, х?ба що мають як?сь приватн? ма?тки; а з цих даватимуть те, що
слушне, як ? ?нш?, але не з особи ? не з церкви. А т? священики чи духовн?,
що мають церковн? ма?тки в пос?лостях сенатор?в або шляхти, а передус?м т?,
що походять з ?хн?х п?дданих, будуть зобов'язан? виконувати свою повинн?сть
? проявляти послух, виключно заради пос?лости, не вдаючись до ?ншо?
?нстанц?? ? не позиваючи сво?х пан?в до суду, але збер?гатимуть за сво?ми
панами право патронату. Однак, з огляду на особу ? служ?ння, яке виконують,
вони п?длягатимуть ?дино ?пископам та лише ними каратимуться за будь-як?
промахи, на донесення пан?в. Таким чином людям ? духовного й мирського
стану буде збережене ?х повне й ненарушене право.
22. Нехай пани латиняни не забороняють нам у наших церквах по

м?стах ? всюди дзвонити у Велику П'ятницю.
23. Нехай нам буде дозволено, за нашим звича?м ? обича?м, нести

Свят? Тайни до недужих, при чому - публ?чно, з? св?тлом, ? в ризах, що

?х для цього вживають - за сво?м звича?м.
24. Нехай нам буде дозволено у святков? дн?, якщо виникне потреба, без
жодних перешкод ходити з процес?ями, за нашим звича?м.
25. Монастир? та храми наш? руськ? хай не перем?нюють на костели. А якщо
хтось з католик?в знищив би ?х на сво?й територ??, буде зобов'язаний ?х
в?дновити чи наново збудувати, а стар? - направити.
26. Якщо товариства чи церковн? братства, не так давно заснован?
патр?ярхами ? затверджен? його Корол?вською мил?стю, як, наприклад, у
Львов?, В?льн?, Берест? та ?нших м?сцевостях, з яких для Божо? Церкви
випливають велик? корист?, бо вони поширюють в окремий спос?б
богопочитання, хочуть прийняти з'?динення, нехай залишаються ц?лими й
непорушними, однак, п?д послухом митрополита ? ?пископ?в т??? ?парх??, в
як?й ?снують.
Нехай нам буде також дозволено засновувати сем?нар?? ? школи грецько? ?
слов'янсько? мови, де це буде видаватися найвиг?дн?ше, а

також друкарн? для друкування книг, як?, однак, будуть п?длегл? влад?

митрополита ? ?пископ?в та без ?хнього дозволу хай н?чого не друку?ться,
щоб таким чином забрати лиход?ям нагоду поширювати сво? ?рес?.
28. А тому, що священики нашого обряду, як в корол?вщизнах, так ? в
пос?лостях пан?в сенатор?в ? шляхти, спираючись на охорону сво?х пан?в й
урядовц?в, стали дуже зухвал? ? без розбору дають розлучення подруж, а
деколи пани каштеляни та ?хн? урядовц? задля тих невеличких прибутк?в, що
?х побирають за так? розлучення, боронять та ких священик?в ? не дозволяють
?х позивати на суд сво?х ?пископ?в ? перед синод, забороняють ?пископам
карати таких свав?льних, а в?зитатор?в, що ?х посила?мо, трактують без
жодного пошан?вку, а нав?ть ?х побивають, то просимо, щоб ми мали свободу
таких карати та втримувати в церковному правопорядку. Якщо на когось з
таких ?пископ кинув клятву за непослух або зловживання, то просимо, щоб
урядники ? пани, як т?льки дов?даються про таке в?д ?пископа чи в?зитатора,
не дозволяли ?м чинити духовн? послуги та служити св. Л?тург?ю, доки перед
сво?м ?пископом не виправдаються за вчинений злочин.
29. Собори та ?нш? параф?яльн? церкви, по б?льших м?стах ? всюди

в держав? Корол?всько? милости, чи вони корол?вського чи шляхетського чи й
м?щанського заснування та вив?нування, нехай п?длягають влад? й управ?
сво?х ?пископ?в, а св?тськ? люди хай п?д жодним приводом не встрявають у
?хню управу. Бо ? так?, що не хочуть бути п?д послухом ?пископ?в ?
самов?льно управляють церквами.
30. Якщо 6 хто-небудь, через вчинений злочин, був виклятий ?пископом
нашого обряду, такого не сл?д приймати до обряду Римсько? Церкви, а
навпаки, нехай ? вони проголосять його виклятим, под?бно, як ? ми будемо
поводитися з такими, що будуть виклят? Римською Церквою.
31. Якщо за Божою допомогою сталося б так, що наш? брати Сх?дно? Церкви
колись приступили б до ?дности з Зах?дною Церквою ? пот?м за сп?льним
порозум?нням ц?ло? Церкви постановили щось, що стосу?ться правопорядку ?
поправи церемон?й т??? ж Грецько? Церкви, то ми також проха?мо, щоб ми були
цього учасниками, як люди того самого обряду ? в?ри. Бо щодо цього йдеться
про сп?льну нам ус?м справу.
32. Оск?льки ми чу?мо, що немов би дехто мав по?хати до Грец??,

щоб вистаратися соб? деяк? церковн? становища, а пот?м, повернувшися назад,
оволод?ти клиром й виконувати над ним юрисдикц?ю,

тож проха?мо, щоб його Корол?вська мил?сть подбала на кордонах

держави про те, аби н?кого з такими повноваженнями та екскомун?ками не
допускати в наш? област?. Без сумн?ву, з цього постало б велике зам?шання
м?ж пастирями ? народом
33. Отож, ми нижчеп?дписан?, бажаючи вчинити святе по?днання

на Божу славу ? для миру Церкви, вищенаведсн? умови, як? уважа?мо

необх?дними для нашо? Церкви та як? мали б затвердити наперед

Найвищий Архи?рей ? його Корол?вська мил?сть, переда?мо для б?льшо?
достов?рности ц??ю нашою грамотою Преподобним Братам нашим ?пат??в?
Пот??в?, прототрон??в?, володимирському ?пископов? ? берестейському та
Кирилов? Терлецькому, екзархов? ? ?пископов? луцькому та острозькому, щоб
виклопотали для них потвердження Найвищого Архи?рея ? Корол?всько? милости,
нашим ? сво?м ?м'ям. А ми, маючи запевнення щодо нашо? в?ри, святих Тайн й
наших обряд?в, без вагань, найменшого порушення нашого сумл?ння ? кривди
для доручених нам духовних овечок, щоб могли приступити до святого
з'?днання з Римською Церквою, а й ?нш?, бачучи, що все було збережене
непорушним в ц?лост?, щоб якнайскор?ше п?шли нашими сл?дами.
Дано Року Божого 1595, дня 1 червня за старим стилем.

Миха?л, Ки?вський ? Галицький митрополит, власною рукою.
?пат?й, ?пископ Володимирський ? Берестейський, власною рукою.
Кирило Тсрлецький, Божою мил?стю екзарх Луцький ? Острозький,
власною рукою.
Леонт?й Пельчицький, Божою мил?стю ?пископ П?нський ? Тур?вський,
власною рукою.
?ван Гоголь, архимандрит Кобринський церкви Святого Спаса,
п?дписав власною рукою.

(П?д ориг?нальним польським текстом вм?щено 8 печаток, м?ж якими
спископ?в Гедеона Балабана, Льв?вського, ? Д?онис?я Зб?руйського,
Холмського).

[Основн? документи Берестейсько? ун?? // Науков? зошити /Монастир Монах?в
Студ?йського Уставу. - ? 2. - Льв?в: Видавничий в?дд?л "Св?чадо", 1996. -
С.54-61]

? 6
Берестя, року 1596, жовтня 8. Декларац?я Берестейсько? ун??.
Перша публ?кац?я грамоти зд?йснена Петром Скаргою в твор?
"Берестейский собор и оборона его" (к?нець XVI ст.). У Х?Х ст. джерело
публ?кувалося за тогочасним списком/коп??ю. Ориг?нал грамоти на пергамен?
збер?га?ться в Центральному державному ?сторичному арх?в? Укра?ни у Львов?:
з дев'ятьма п?дписами, восьмома печатками (печатка Йони Гоголя в?дсутня),
текст пошкоджений. У Ватиканському арх?в? збер?га?ться ще один ориг?нал,
також староукра?нською мовою ? латиномовний тогочасний переклад.
Джерело важливе, передовс?м, як соборовий документ про перех?д в ун?ю
?пископату на чол? з митрополитом та к?лькома арх?мандритами. У документ?
визна?ться верховна влада папи Климента VIII та його наступник?в, пода?ться
догматично-канон?чне обгрунтування ун?? церков, проте не обумовлю?ться
юрисдикц?йний статус ун?йно? церкви.

В ?м'я Бога в Тройц? ?диного. На честь ? святу хвалу Його ?
для людського спас?ння, а для свято? християнсько? католицько? в?ри
вивищення ? утвердження, - вс?м, кому про це в?дати належало б.
Року Божого 1596-го, восьмого дня м?сяця жовтня, за старим
календарем, Ми, в Боз? з?бран? на чергов?м собор? в Берест?, в соборн?й
церкв? св. Миколая, Митрополит ? ?пископи грецького обряду, нижче
п?дписан?, на в?чну пам'ять проголошу?мо:
Ми, бачачи як одновлада Божо? Церкви в ?вангел?? й устами
Господа нашого ?суса Христа ? заснована та утверджена, щоб Христова Церква
на одному Петр?, немов на камен?, стояла твердо та була розпоряджувана
одним ? ним ведена, щоб в одному т?л? була одна голова ? в одному дом? був
один господар ? розпод?лювач Божих ласк, поставлений над Божою челяддю ?
щоб дбав про лад ? роздумував про благо вс?х; ? цей-то лад Божо? Церкви,
який почався в?д апостольських час?в, тривав завжди. Тому-то вс? Патр?ярхи
зверталися завжди у справах навчання в?ри ? в прийманн? духовно? влади, в
?пископських судах й у в?дкликах, - до одного насл?дника Петра святого,
римського Папи, як це видно з Собор?в ? з Правил святих Отц?в та й наш?
слов'янськ? писання, перекладен? в давнин? з грецько? мови, це задов?льно
показують, а давн? свят? Отц? Сх?дно? Церкви засв?дчують. Вс? вони визнають
цей святий престол Петра, його першенство ? його владу над ?пископами
всього св?ту. Не менше також ? царгородськ? Патр?ярхи, в?д яких ця руська
кра?на перейняла святу в?ру, немалий час визнавали цю зверхн?сть Римського
Престолу св. Петра та йому п?длягали, ? в?д нього брали благословення. ?
хоча в?д цього Престолу вони багато раз?в в?дступали, але щоразу з ним
з'?днувалися ? поверталися до послуху йому. А останньо це сталося на
Флорент?йському собор?, року Божого тисяча чотириста тридцять осьмого [так
в ориг?нал?, зам?сть 1439 - Ред.], за патр?ярха Йосифа ? царгородського
?мператора ?вана Палеолога, як? ц?лковито повернулися до цього послуху,
визнаючи, що Римський Папа ? батьком, учителем ? зав?дувачем усього
християнства ? правним наступником святого Петра. А на тому-то
Флорент?йському собор? був ? наш Ки?вський архи?пископ ? митрополит вс???
Рус? - ?сидор, який прин?с це з'?динення царгородського Патр?ярха ? вс?х
Церков сх?дного обряду, як? до нього належали, у ц? руськ? кра?ни ? у ц?м
послус? й зверхност? Римсько? Церкви ?х утвердив. Тому-то ? польськ?
корол?, ? велик? княз? литовськ?, а особливо король польський ? угорський
Володислав та ?нш? володар?, дали духовенству грецького й руського обряду
прив?ле? ? вс? сеймов? вольност?, що ?х уживають римськ? католицьк? Церкви,
- так? ? ?м були дан?.
А коли царгородськ? патр?ярхи знову в?дступили в?д того
церковного об'?днання, то за той св?й гр?х в?дступства й роз?рвання
церковно? ?дности попали п?д турецьку поганську владу, з чого постало
багаго фальш?в ? лихих учинк?в та й занедбання правного нагляду над цими
руськими кра?нами, а зв?дси - ? багато закралося огидного святокупства ?
поширились ?рес?, як? майже всю Русь опанували, знищуючи Бож? церкви й
пошкоджуючи Божу славу.
Тому ми, не бажаючи бути учасниками такого великого гр?ха ?
погансько? невол?, яка за тим прийшла на царгородських патр?ярх?в ? не
хотячи ?м помагати в розкол? й роз?рванн? свято? церковно? ?дности ?
запоб?гаючи спустошенню церков ? спас?нню людських душ, через т? ?рес?, що
зараз постали, маючи все те на сов?ст?, а й небезпеку власного спас?ння та
всього духовного стада, в?д Бога соб? дорученого, - ми вислали минулого
року посл?в до свят?шого Отця Климент?я восьмого, наших брат?в - велебних у
Христ? ?пископ?в ?пат?я Пот?я, прототрон?я володимирського ? берестейського
?пископа ? Кирила Терлецького, екзарха, ?пископа луцького ? острозького, за
в?домом, згодою ? понукою нашого найясн?шого володаря, його милости
польського короля ? великого князя литовського Жигмонта Третього, володаря
побожного - якому дай Боже щасливе ? панування - просячи, щоб - як найвищий
пастир вселенсько? католицько? Церкви - прийняв нас п?д св?й послух та
визволив в?д зверхности царгородських патр?ярх?в ? розр?шив нас, збер?гаючи
за нами обряди ? звича? сх?дних Церков, грецьких ? руських, не роблячи
жодних зм?н у наших церквах; але щоб залишив ?х за переданням святих
грецьких отц?в нав?ки. Що в?н ? вчинив ? дав на це сво? письма ? прив?ле?,
розказуючи щоб ми, з'?хавшись на синод, вчинили ?спов?дь свято? в?ри ?
в?ддали послух Римському Престолов? св. Петра, Климентов? восьмому та його
наступникам. Це ми сьогодн? на цьому синод? вчинили, як це посв?дчують наш?
письма ? власноручн? п?дписи ? прикладен? печат?, як? ми передали на руки
посл?в свят?шого Отця Климента Папи, як? були вислан? на цей синод, а то
велебного Яна Димитр?я Сол?ковського, архи?пископа льв?вського, його
милости отця Бернарда Мац?йовського, ?пископа луцького ? його милости
Стан?слава ?омол?нського, ?пископа холмського, ? в присутност? посл?в його
корол?всько? милости, ясновельможного Миколая Христофора Радивила, князя,
на Олиц? ? Несв?жу, во?води троцького, ? його милостн вельможного пана Льва
Сап?ги, канцлера великого княз?вства литовського ? його милости пана Дмитра
Халецького, земського п?дскарбника великого княз?вства литовського,
старости берестейського ? багатьох ?нших духовних ? св?тських, як? були
з?бран? на тому синод?.

Дано, як сказано вище, за п?дписом рук наших власних:
Миха?л Рагоза, Божою волею архи?пископ ?
митрополит Ки?вський, Галича ? вс??? Рус?, власною рукою.
?пат?й Пот?й, Божою мил?стю ?пископ Володимирський ? Берестейський, рукою
власною.
Кирило Терлецький, Божого мил?стю екзарх, ?пископ-владика Луцький ?
Острозький, власною рукою.
Григор?й Герман, мил?стю Божою архи?пископ Полоцький, владика Витебський
? Мстиславський, рукою власною.
Д?онис?й Зб?руйський, Божою мил?стю ?пископ-владика Холмськпй ? Белзький,
рукою власною.
Йона Гоголь, Божою мил?стю ?пископ Пинський ? Тур?вський, архимандрит
Кобринський, власною рукою.
Богдан Годкинський - архимандрит Брацлавський, власною рукою.
Гедеон Брольницький, архимандрит Лавриш?вський, рукою вл.
Па?с?й, архимандрит М?нський, рукою власною.

[Основн? документи Берестейсько? ун?? // Науков? зошити /Монастир Монах?в
Студ?йського Уставу. - ? 2. - Льв?в: Видавничий в?дд?л "Св?чадо", 1996. -
С.81-84]

? 7
Берестя, року 1596, жовтня 9. Апофазис, декрет Берестейського
православного собору
Джерело збереглося лише у верс??, подан?й автором православного
полем?чного твору "Ектезис" (к?нець XVI ст., публ?кац?? Х?Х ст.). Внасл?док
того, що текст джерела не збер?гся у форм? соборово? ухвали, деяк?
досл?дники вважають його чернетковим вар?антом. Тим не менше, в
автентичност? тексту сумн?в?в нема?.
Джерело, оголошене на собор? греком Никифором, скидало з уряд?в
ун?ат?в: митрополита Михайла Рагозу ? п'ятьох ?пископ?в, за розрив з
Константинопольським патр?архатом, тобто, з канон?чних мотив?в. Дуже
важливою ?нформац?ю пода? заключна частина тексту з п?дписами учасник?в
православного собору.

Апофазис це значить декрет, який скида? тих, що в?дступаються в?д
сх?дно? церкви.
У зв'язку з тим, що кр?м ?нших немаловажних справ, в?дступник,
ки?вський митрополит руський Михайло, ? з ним однодумц? його владики:
володимирський ?пат?й, луцький Кирило, полоцький Герман, холмський Денис ?
п?нський ?она, не захот?ли послухатися нашого канон?чного позову ? прийти
на синод, щоб здати справу, як посм?ли вдатися до нових схизматицьких
вигадок, для пильного досл?дження яких ми з'?халися ? застали ?х, проти
котрих геть ус? (ск?льки ?х ? в ц?й богом збережен?й ?парх??, що однаково з
нами визнають звича? та догми свято? божо? католицько? ? апостольсько?
церкви) св?дчать, що вони - явн? ?? в?дступники, ? задумали цю свою ?парх?ю
в?д'?днати в?д святого патр?аршого константинопольського новоримського
престолу ? п?дкорити ?? столиц? старого Риму понад право ? канони,
в?дм?таючи ?х р?дне в?роспов?дання, власне признання ? визнаючи приватне ?
явне ?х в?дступництво, - ми, з вище згаданих причин, змушен? божими ?
святими канонами вдатися до цього жалюг?дного декрету проти них.
Оголошення декрету
Потоптана ними свята божа сх?дна церква, як ? тепер?шн?й синод,
наказу? нам позбавити митрополита Михайла ? згаданих владик будь-якого
арх??рейського становища ? урядування та ?пископського звання ? будь-якого
нашого духовного сану.
? зараз же п?сля оголошення вислано до них те зняття в таких словах:
"Знайте, що через нов? вигадки ? ваше в?дступництво та непок?рн?сть супроти
божих ? святих канон?в, за вироком церковних прав цьогор?чний святий синод
зн?ма? вас [з посад] ? позбавля? будь-якого церковного сану".
Дев'ятого дня жовтня, тисяча п'ятсот девяносто шостого, ?ндикту
десятого.
? так п?д тим декретом п?дписалися нище по?менован?:
Никифор, великий протосингел ? видатний д?яч церкви патр?аршого
константинопольського престолу, декретуючи разом з? святим синодом,
п?дписався.
Кирило, протосингел ? нам?сник патр?аршого александр?йського престолу,
декретуючи разом з? святим синодом, п?дписався.
Лукаш, митрополит белградський патр?аршого константинопольського
престолу, декретуючи разом з? святим синодом, п?дписався, за наказом
всечесного Па?с?я, ?пископа венец?анського патр?аршого
константинопольського престолу, декретуючи разом з? святим синодом
п?дписався.
Михайло Копистенський, ?пископ перемишльський ? самб?рський
патр?аршого константинопольського престолу, декретуючи разом з? святим
синодом п?дписався.
[Дал? йдуть п?дписи 11 арх?мандрит?в, 24 духовних: протопоп?в, поп?в,
пресв?тер?в, нам?сник?в, крилошан, ??ромонах?в. - Ред.].
Було ще багато ?нших пресв?тер?в, б?льше двохсот. Однак тому, що не
було в тому потреби, вони тут не назван?. Також ? записки нин? для широкого
загалу не надрукован?; але незабаром, з божою допомогою, можуть бути видан?
друком. А читаючи це тепер, бувайте здоров?.

[Ектезис, або коротке з?брання справ, як? в?дбувалися на
партикулярному, тобто пом?сному, синод? в Брест? Литовському // Боротьба
П?вденно-Зах?дно? Рус? ? Укра?ни проти експанс?? Ват?кану та ун?? (Х -
початок XVII ст.). Зб?рник документ?в ? матер?ал?в. - К., 1988. - С.142-
144.]


? 8
Берестя, року 1596, жовтня 9. Протестац?я Берестейського православного
собору проти ун??.
Джерело збереглося у трьох вар?антах: 1) ориг?нал староукра?нською
мовою, опубл?кований наприк?нц? Х?Х ст. (тепер збер?га?ться в ЦД?АЛ); 2)
облята до володимирських гродських книг 1596 р. з передмовою про обставини
облятування; 3) витяг з актових книг Головного трибуналу у Новогрудку.
Збер?гаються певн? р?зночитання тексту, а також р?зний порядок п?дпис?в.
Джерело важливе з огляду на позиц?ю православного собору, учасники
котрого публ?чно оголосили свою незгоду з ун??ю церков, а також волю до
боротьби.
Мы сенаторове, дыкгнитаре, урадники и рицерство, такъже и духовныи
релии Грецкое, церкви ориенътальное сынове, которые есмо ся тутъ до Берестя
на сынодъ згромадили, ижъ насъ дня нинешнего дошла ведомость певная, а
наветь отъ велможныхъ пановъ, посланыхъ на тотъ сынодъ отъ его королевское
милости, якобы ихъ милость якуюсь згоду зъ стороны обходовъ костеловъ
Кгрецкого и Римского зъ митрополитомъ и килкемъ владыкъ, отщепенцами
костела Греческого, которые, есче дня вчорайшого, за выступокъ свой зъ
ураду зложени и дыкгнитерствъ правомъ духовнымъ отсужоны суть, уделать и
обволать мели, што се доесть мимо ведомость и вольность нашу и вшелякую
слушность. Протожъ противъ тому и вшемъ особамъ, справамъ и тому поступкови
светчимо и протестуемося, тотъ ихъ поступокъ за неслушный бачечы и
розумеючы, ему не только не подлегать, але за помочью Божою всими силами
боронити и противъ нему быть обецуемъ, а свой противъ нимъ уделаный
поступокъ моцне утъвержать и вшелякимъ коштомъ подпирать и вспомогать
будемъ, водлугъ наболшихъ силъ и преможенья нашего, а особливе прозбами
нашими у его королевское милости. Которую то протестацию нашу на кгродъ
Берестейский посыламы, абы была до кънигъ кгродскихъ тутошнихъ вписана.
Писано въ Берестю, девятого дня октебра, водлугъ старого календару, року
Божого тисеча пятсотъ деветдесятъ шостого.

[Арх.ЮЗР. - Ч.?. - Т.?. - К., 1859. - ? 123. - С.530-531]


? 9
Варшава, року 1596, грудня 15. Ун?версал короля Сиг?змунда ??? на
ухвали Берестейський собор?в.
Джерело збереглося в ориг?нал?, за яким було опубл?коване ще в Х?Х ст.
Документ скр?плений автографом-п?дписом короля ? корол?вського писаря,
велика корол?вська печатка. Збер?га?ться в ЦГИА Рос??, матер?ал грамоти
пошкоджений.
Документ пода? короткий виклад под?й, головне ж - демонстру? позиц?ю
корол?всько? влади щодо ун?? з канон?чно-догматичним обгрунтуванням.
Наголошу?ться на добров?льност? переходу до ун?? ?пископату русько? церкви,
критику?ться православний собор та його ухвали, як? мали, начебто,
неправосильний характер.

Жикгимонтъ трет?й, бежьею милостью король польск?й, велик?й князь
литовск?й, руск?й, пруск?й, жомойтск?й, мазовецк?й, инфлянтск?й, а
шведск?й, кготск?й, вандальск?й, д(дичный король всимъ посполито и кождому
зособно, высокого и низкого стану в(ры греческо( руско( людемъ духовнымъ и
св(тцкимъ, подданымъ нашимъ, обывателемъ великого князства литовского, щир(
и в(рн( намъ милымъ.
Ознаймуемъ вамъ, ижъ мы господарь маючи то въ умысл( нашомъ, яко
есьмо повинны старатися о розмноженье хвалы пана бога всемогущого и о
збавенье душъ людскихъ, звлаща в(рныхъ и милыхъ подданыхъ нашихъ, которыхъ
намъ панъ богъ зъ воли и милосердья своего божского въ справу и старанье
подъ панованье наше зл(тити и подати рачилъ, и вид(чи, то съ письма и зъ
закону божьего, ижъ яко есть одинъ богъ всемогущ?й въ троицы славимый,
такъ тежъ маетъ быти одинъ костелъ або церковъ, одинъ хрестъ и одна в(ра,
одна овчарня господняя и одинъ пастыръ: яко то панъ збавитель нашъ ?исусъ
Христосъ справуючи тутъ на земли збавенье людское, постановити и приказати
рачилъ, збудовавши и уфундувавши на в(р( святого учня и апостола своего
Петра, яко на моцной скал(, костелъ свой, которому и брамы пекельные
премочи не могутъ .Тому самому панъ и збавитель нашъ ?исусъ Христосъ
поручилъ паствити овечки и баранки сво(, тому самому вел(лъ потвержати въ
в(р( братью его и инш?е ученики и апостолы сво( . звязано будетъ и на неб(,
а што розвяжетъ, розвязано будетъ и на неб(. Што отъ часовъ апостольскихъ
трвало много л(тъ и в(ковъ, ажъ коли за гр(хи людск?е еретицтво арыянское
большую часть св(та и христ?янъ заразило было, же и сами цесары
христ?янск?е . черезъ долг?й часъ въ томъ блуд( трваючи, отъ послушенства
навышшого и старшого пастыря своего отступовали . Столица апостольская
Петра святого, въ правдивой в(р( не уставаючи, потвержала братью свою и
частокротъ на старожитную дорогу зъ блуда ихъ выводила, яко то . давныхъ
часовъ, на сынод( головномъ флорент?йскомъ, черезъ ?осифа патр?ярху и Яна
Палеолога цесара, царкгроцкихъ, зуполн( до того послушенства вернули-ся
были вызнаваючи, ижъ папа римск?й есть отцем, учитилемъ и справцою всего
хрест?янства и правымъ Петра святого нам(стникомъ. На которомъ-то сынод(
флорент?йскомъ и зъ панства нашого митрополитъ к?евск?й, галицк?й и всея
Руси Исидоръ бывши, тое зъедноченье церкви божое принялъ, и тые краи руск?е
въ томъ же послушенств( и зверхности столицы римско( утвердилъ. - Што и
продкове наши, короли ихъ милостъ польск?е принявши и подданымъ своимъ въ
панствахъ своихъ ухваливши, вольности духовенству церкви руско(, таковежъ
якихъ духовные костела римского уживаютъ, надали и упривильевали, абы вже
яко одного отца д(ти, одинако( вольности уживали. Отъ которого зъедноченья
кгды зась, для невдячности ласки божско(, патр?архове царокгродск?е
оступили, и за таковый свой .гр(хъ отступленья и розорванья единости
церковно( въ моцъ поганьскую турецкую упали; много . и въ тыхъ кра(хъ
рускихъ наступило, ижъ ся герезыи розс(яли и розширили и всю прав( Русь
опановали: церкви спуштош(ли, хвала божая знищила, а за тымъ и тые привилеи
и вольности наданые въ забытье и въ легкое поваженье къ дальшому знищенью
церкви и стану духовного руского пр?йти бы мус(ли. Што все хот(чи мы знову
направити и до первшого а стародавного порядку привести въ паньствахъ
нашихъ, порозум(валися есмо въ томъ перв(й съ старшими преложоными
духовными вашими, которымъ то властн( належало, и которые сами дочитавшися
того въ книгахъ своихъ соборовъ давныхъ и въ правилахъ святыхъ отецъ .
далей трвати ., за в(домостью нашою господарьскою, съ собору своего
духовного слали съ тымъ до отца святого Клемента осьмого папы римского,
который прав(, яко правдивый отецъ овчарни панско(, до единости церкви
божое васъ принявши и отъ зверхности патр?ярховъ царокгродскихъ вызволивши
и розр(шивши, вси обряды церковные руск?е водлугъ стародавного звычаю и
уставы святыхъ отцовъ грецкихъ, не чинячи въ нихъ наменьшо( отм(ны, въ
своей клюб( в(чн( зоставилъ и на то все черезъ велебныхъ отцовъ епископовъ,
владыковъ володимерского и луцкого, съ собору новгородского до велебности
его посыланыхъ, всимъ вамъ и насл(дникомъ вашимъ письма и привилеи свои
прислалъ.
За чимъ велебный киръ Михайло Рагоза, арх?епископъ митрополитъ
к?евск?й, галицк?й и всея Руси, за позволеньемъ нашимъ, соборъ головный въ
Берестью на день шостый м(сяца октебра водл( календара руского зложили: на
который зъ(хавши ся съ иншими епископами владыками, братьею своею,
володимерскимъ, луцкимъ, полоцкимъ хелмскимъ, пинскимъ и съ многими
архимандритами, игуменами, протопопами, попами, чернцами, дьяконы и съ
иншими многими людьми в(ры греческо( руско( духовными и св(тцкими, сходили
ся на м(стце соборомъ звыклое, до церкви соборно( руско( заложенья святаго
Николы, и тамъ отъ хвалы божо( зъ молитвами и набоженствомъ пристойнымъ
первшого дня соборъ зачавши, черезъ три дня зъ собою бываючи, съ добрымъ
розмысломъ и уваженьемъ тую святобливую згоду . приводячи и розбираючи
письма святые . правила святыхъ отецъ, взываючи тежъ до того братерскимъ
прав( упоминаньемъ и милостью Михаила Копыстеньского премысльского, и
Гедеона Балабана львовского владыковъ и иншихъ товарышовъ ихъ, которые
перв(й сами добровольн( до того соединенья приступивши и намъ господару
черезъ письма и листы свои то опов(дивши, теперъ, зъ намовы людей упорныхъ,
опустивши старшого своего арх?епископа митрополита и братью свою епископовъ
владыковъ, опустивши тежъ храмъ божый, м(стце святое, на которое сходитися
съ старшимъ своимъ повинны были, и ни разу въ церкви божой, по увесь часъ
того собору, не ставши, вол(ли ся злучити зъ новокрещенцы Арыянами,
блюзнерцами господа бога нашого въ троицы славимого, и зъ иншими розными
еретыками, непр?ятелями и наганителями в(ры православно( руско(. А надъ то,
взявши до себе въ товарыство шпеговъ чужоземскихъ, и въ божницы еретыцкой,
гд( казанья еретыцк?е бываютъ, м(стце соб( вм(сто дому божого обравши,
прав( злостью и упоромъ и яко фараоновымъ серцемъ закамен(лымъ поступовали
и р(чи имъ неналежные чинити важили ся, такъ противъ зверхности своее якъ
тежъ противъ насъ господаря своего и противъ Р(чи Посполитой, отчизны
своее, пропомн(вши первшого позволенья и письмь своихъ, упорн( отъ церкви
божьее откинулися, и покутн( списы и протестацыи як?есь чинили, и, яко о
томъ в(домость маемъ, до голыхъ мембрамовъ печати свои прикладали и руки
подписывали, и иншихъ людей розныхъ и до собору неналежачихъ до подписовъ
рукъ и до печатованья приводили и силою примушали, и на тыхъ голыхъ
мембран(хъ потомъ штось къ воли соб( написавши, снать, то по панствахъ
нашихъ розсылати важилися. А велебный арх?епископъ митрополитъ съ иншими
всими епископами владыками и со всимъ духовенством, рад(чи о забвенью душъ
людскихъ и заб(гаючи . церковному ., на томъ собор( порадномъ
берестейскомъ, на м(стцу отправованья соборовъ звыкломъ, въ церкв(
заложенья святого Николы, при бытности пословъ отца святого папы римского,
также при посл(хъ нашихъ господарскихъ и при великомъ згромаженью людей
зацныхъ и поспольства, духовныхъ и св(тцкихъ, до единости церковно( столицы
апостольско( римско( истотн( прилучили ся, зверхность церкви и люду божьего
навышшому и правдивому пастыру, отцу святому Клементу осмому пап( римскому
признавши, послушенство его святобливости и по немъ будучимъ всимъ
епископомъ римскимъ яко нам(стникомъ христовымъ отдали, и прис(гами,
письмомъ и печатьми своими на в(чные часы утвердили, и такъ церковъ и в(ру
греческую рускую съ костеломъ и в(рою повшехною римскою знову злучили и
соединочили, такъ, ижъ водлугъ слова и приказанья божьего, стали ся есте
прав( вже однымъ людомъ и костеломъ божьимъ, одна в(ра, одинъ хрестъ, одинъ
домъ бож?й, одна овчарня подъ справою одного . пастыря, отъ господа бога
?исусъ Христа поставленого.
Што мы вамъ всимъ ознаймуемъ, абы есте съ того т(шили ся и хвалу
господу богу всемогущому въ троицы славимому, зъ нами сполн(, едыными усты
и едынымъ серцемъ воздавали, а плонныхъ пов(ст?й и писмъ отъ людей упорныхъ
и нерозсудныхъ отщепенцовъ не слухали и не пр?ймовали и в(ры имъ не давали;
а старшихъ своихъ, митрополита и владыковъ, яко власного арх?епископа и
епископовъ своихъ во всякой учтивости маючи, послушенство имъ звыклое
чинили и отдавали а противъ нихъ не бунтовалися и молодшимъ бунтовати ся не
допущали. А ижъ велебный арх?епископъ митрополитъ к?евск?й галицк?й и всея
Руси, со всимъ соборомъ, Копыстенского владыку премысльского и Болобана
владыку львовского и иншихъ товарышовъ и помочниковъ ихъ, яко власныхъ
отщепенцовъ, - которые не только отъ добровольн( перв(й принято( згоды и
соединенья упорн( и не слушн( откинули ся, але опустивши церковь божью, зъ
блюзнерцами имени божьего и в(ры хрест?янско(, зъ новокрещенцами Арыянами и
зъ иншими еретыками сполковали, и въ божницы еретыцкой зъ ними пребывали и
намовы и письма як?есь чинили, и на зверхность свою и на людей владзы ихъ
неподлеглыхъ торгнути важили ся и зъ людьми чужоземскими, шпегами и
здрайцами нашими обцовали и до справъ тутошнихъ въ товаришство соб( ихъ
брали, и много р(ч?й неслушныхъ не одно противъ старшого своего, але тежъ и
противъ намъ господару и ко шкод( панствъ нашихъ чинили, - за то и за иншые
виступки ихъ не благословилъ и проклялъ, и, достоинство епископье съ
звирхности своее пастырско( зъ нихъ знявши, отъ церкви божо( отлучилъ: про
то, абы есте о томъ в(даючи, пом(неныхъ Копыстенского и Болобана отъ того
часу за владыковъ и епископовъ не м(ли, и благословенства отъ нихъ яко отъ
проклятыхъ не брали, и сполку и обцованья зъ ними яко съ проклятыми не
м(ли.
А ижъ бы то всимъ ко в(домости пришло и отъ кождого выполнено было,
вамъ воеводамъ, старостамъ, державцамъ, тивуномъ, самымъ и нам(стникомъ и
врядникомъ ихъ, также войтомъ, бурмистромъ, райцомъ, лавникомъ приказуемъ,
штобы есте и сами тому постановленью сыноду берестейского ни въ чомъ
противны не были, и другихъ подданыхъ нашихъ, которые бы тому спротивляли
ся, карали. А сесь листъ нашъ везд(, при костел(хъ, церквахъ, и на торгохъ,
коп(и сь него списуючи, прибивати и то всимъ къ в(домости приводити вел(ли,
конечно, иначей того не чинячи.
Писанъ у Варшав(, л(та божьего нароженья 1596, м(сяца декабра
пятнадцатого дня.
Sigismundus Rex. Матей Воана, писарь

[Documenta unionis berestensis eiusque auctorum (1590-1600). Edit. P.
Athanasius G. Welykyj OSBM. - Romae, 1970. - ? 250. - Р.392-396]